?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Українська літера «Ґ» як засіб боротьби за кримськотатарську ідентичність
Rüstem Ablâtif
mamutoglu

Історія починалась банально – моєму синові Аділь-Ґірєю виповнилось 16 років й як будь-який громадянин України він потребував оформлення паспорта. Ми зібрали документи та у вересні 2011 року звернулися за місцем проживання до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Залізничного райвідділу Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в Криму з відповідною заявою. У власній заяві ми вказали тільки на єдину особливість: у відповідності до кримськотатарської фонетики просили транслітерувати ім’я дитини з кримськотатарської мови українською через п’яту літеру української абетки, а саме через «Ґ», та літери «Є», тобто «Аділь-Ґірєй», оскільки свідоцтво про народження у 1995 році у Палаці новонароджених м. Акмесджіт/Сімферополь видали російською мовою (на мою думку, це була певна ознака слабкості української держави на той час). До речі, мій син у 1995 році був першою дитиною, по-батькові якої записали як «огълу». Оскільки, тоді співробітники Палацу новонароджених рішуче відмовлялися реєструвати дитину з таким по-батькові, довелося брати дозвіл на це особисто у міністра юстиції Республіки Крим (на той час існувала така посада та таке утворення), але це інша історія.

Як громадянин, я вважав, що паспортна служба має керуватися чинним законодавством при здійсненні власних
повноважень. Існує, принаймні, три законодавчих акта, котрі дозволяли виконати наше прохання. А саме, Закон
України «Про національні меншини в Україні» від 25.06.1992 р., ст. 12 якого каже, що «Кожний громадянин
України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.
Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові».
А стаття 39 «Мова власних імен» Закону «Про мови в Українській РСР» говоре, що «Громадяни Української РСР
користуються правом іменуватись згідно з національними традиціями. Їхні імена передаються з національної
мови українською мовою у транскрипції». Крім того, Рамкова Конвенція Ради Європи про захист національних
меншин (котра є частиною національного законодавства України згідно із законом №703/97-ВР від 09.12.1997 р.)
у п. 1. статті 11 каже, що «Сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної
меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім'я мовою меншини, а також право на їхнє
офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених в їхніх правових системах».
Ми з сином думали, що наше прохання не викличе жодних проблем, як щось надзвичайне. Адже, технічно, це
не може спричинити жодного ускладнення. Наприклад, моє власне ім’я чи ім’я моєї дружини кримськотатарською
мовою пишеться через літеру «ü», а по-батькові через літеру «ğ», аналогів котрих не існує в українській мові.
Тому, наші імена зафіксовані у паспортах українською мовою, настільки близько до оригіналу, наскільки це можливо.
Але не сталося, як судилося… Коли син прийшов отримувати паспорт у призначений час, виявилось, що у
паспортному відділі знехтували нашим проханням. Кримськотатарське ім’я «Adil-Girey» було викладено як
«Аділь-Гірей», тобто, на наш погляд, у паспорті було зазначено інше ім’я.  
Чомусь, найменша спроба кримського татарина забезпечити його право як представника етнічної меншини
викликає вражаючий спротив з боку кримських органів влади. По-перше, службовці районного паспортного
відділу виявилися невігласами – вони намагалися довести, що літери «ґ» взагалі не існує. Та, й взагалі,
виявилось, що викласти власне ім’я у відповідності до кримськотатарський фонетики не можна.
Кримськотатарські імена, на думку паспортної служби, мають бути викладені у відповідності до українського
правопису. Причому, службовці паспортного відділу мають своєрідну уяву про український правопис.
11 жовтня 2011 року я звернувся з відповідною заявою до тимчасово виконуючого обов’язки начальника
відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Криму (ВГІРФО ГУ МВС
України в Криму) П.Г. Яроша, до мотивовано виклав прохання щодо написання імені дитини у паспорті
громадянина України.


Вже за тиждень прийшла перша відповідь з республіканського паспортного відділу, де було зазначено,
що відділом надісланий запит до факультету української філології Таврійського національного університету з
проханням роз’яснити: як потрібно транслітерувати ім’я «Гирей» з російської мови згідно з українським
правописом.



Нарешті, у грудні прийшов лист від республіканського паспортного відділу, датований 8-м груднем 2011 року,
де зазначалося, що у відповідності до Сучасного кримськотатарсько-українського словника Регушевського
Є.С., Регушевської І.А., Усеїнова С.М. 2008 року видання, згідно з письмовим роз’ясненнями ТНУ від
05.12.2011 р., ім’я сина не може бути зазначено як ми просили у заяві, тобто, «Гирей» мав таки
перетворитися на «Гірея».




Після цього, я вирішив отримати роз’яснення кримськотатарських та українських мовознавців щодо написання
імені сина особисто, оскільки роз’яснення ТНУ, на мою думку як правника, вступали у певне протиріччя не
тільки із законодавством, але й із здоровим глуздом.
Перед візитом до декану факультету української філології та українознавства професора Ю.Ф. Прадіда
заручився підтримкою завідуючого кафедри кримськотатарської літератури ТНУ доцента Шєвкєта Юнусова.
До професора Ю.Ф. Прадіда вирішив піти, тому що, зокрема, на його словник «Краткий русско-украинский
и украинско-русский словарь. Крымскотатарские фамилии, имена отчества» 2000 року видання посилався
ВГІРФО ГУ МВС України в Криму. Юрій Федорович Прадід виявився жвавою, цікавою людиною, яка вміє
слухати та прислухатися. У результаті плідної дискусії, що пройшла між мною, як правником, Ш. Юнусовим,
як кримськотатарським філологом та Ю.Ф. Прадідом, як українським мовознавцем, ми дійшли згоди, що дійсно
при написанні кримськотатарських власних імен та прізвищ українською мовою потрібно враховувати
особливості кримськотатарської фонетики. У результаті нашої бесіди ми дійшли висновку, що словник,
виданий у 2000 році, безнадійно застарів та потребує перевидання вже у формі «Кримськотатарсько-
українського словника власних імен та прізвищ». Тому, вирішили об’єднати зусилля українських,
кримськотатарських мовознавців та громадськості аби  випустити новий словник, яким б користувалися
працівники сільрад, паспортної служби, відділів РАГС тощо. Щодо конкретної проблеми мого сина вирішили,
що факультет підготує нове роз’яснення для кримської паспортної служби, що уточнює правопис його імені.
Мушу зазначити, що професор Ю.Ф. Прадід неабияк зацікавився питанням транслітерації кримськотатарських
власних імен та протягом кількох днів обговорював його як із своїми колегами-українськими мовознавцями,
так й з кримськотатарськими філологами. Він навіть зателефонував панові Г.П. Ярошу з паспортної служби,
запропонувавши йому вихід із цієї спірної ситуації.




Аби дізнатися думку наших кримськотатарських філологів, зв’язався з відомим кримськотатарським
мовознавцем, професором Ісмаїлом Керімовим з Кримського інженерно-педагогічного університету.
Одного дня ми зустрілися в університеті, на додачу професор І. Керімов запросив завідувачку кафедри
кримськотатарського та тюркського мовознавства КІПУ, кандидата філологічних наук, доцента Еміне Ґанієву.
Після обговорення проблеми фонетичної транскрипції кримськотатарських власних імен, наші провідні
мовознавці підтримали мою думку про неприпустимість спотворення власних імен кримських татар у
документах. У своєму роз’ясненні, що офіційно я отримав у КІПУ, доцент Е. Ґанієва, спираючись на
«Український правопис» (Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т
укр. мови НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — 288 с. Видання 2003 року)[1], зазначила, що
«кримськотатарський «г» та український «г» - це різні за місцем та способом створення фонеми, тому
ім’я «Гирей» має писатися через українське «ґ».




Озброївшись письмовими роз’ясненнями двох провідних університетів Криму знову пішов на прийом до
ВГІРФО ГУ МВС України в Криму. Однак, мене чекало розчарування, начальник республіканського відділу
С.В. Бабашін категорично відмовився брати до уваги ці роз’яснення, мотивуючи власне рішення, тим, що
він вже має офіційний документ від ТНУ. Причому, мене здивувало та образило відверто презирливе
відношення службовців ВГІРФО ГУ МВС України в Криму до КІПУ та документу, що був виданий на факультеті
кримськотатарської та турецької філології. Усім своїм виглядом, начальник С.В. Бабашін демонстрував зневагу
й до мене як до заявника – він розмовляв зі мною упівоберта, іноді позираючи через плече. У кінці розмови
він взагалі відзначився вкрай ганебним вчинком –пропонуючи мені звернутися до суду, цей начальник заявив
з посмішкою буквально таке: «Суд ухвалить написати «Аллах», ми Вашому синові напишемо у паспорті «Аллах».
Пан Бабашін дозволив собі відверте глузування  над моїми релігійними почуттями як віруючого мусульманина.
Здавалось, що він не розуміє власної нетактовності – на моє обурення з невинним обличчям п. Бабашін заявив,
що оскільки він атеїст, йому байдуже, він може й над Ісусом посміятися. На вимогу вибачитися, цей міліцейський
начальник рішуче відмовився, мовляв, через такі дрібниці він не вибачається. Треба було бачити, з яким
запалом підлеглі пана Бабашіна, які були присутні в його кабінеті, взялися захищати свого керівника.
За порадою одного із службовців паспортної служби, я звернувся до відділу державної реєстрації актів про
народження Сімферопольського міського управління юстиції або як раніше він називався «Палацу
новонароджених», щоби спробувати отримати нове свідоцтво про народження сина, але вже українською мовою.
Вже на підставі свідоцтва про народження можна було вимагати оформлення паспорта громадянина України для
мого сина. Вставши до черги, потрапив на прийом до заступника начальника відділу Л.В. Назаренко. На моє
задоволення, Людмила Василівна нормально сприйняла моє прохання про видачу нового свідоцтва про
народження українською мовою із застосуванням літери «ґ», хоча вона чесно казала, що цю літеру вони
ніколи не пишуть та й взагалі вона відсутня у неї на клавіатурі. Принципово, пані Назаренко не мала нічого
проти, щоби написати ім’я через «ґ»,  вона тільки мала певний сумнів чи є ця літера у програмі, за допомогою
якої друкуються акти про народження. Наступного дня вона мені зателефонувала та сказала, що це можливо
й ми з дружиною маємо прийти удвох, аби отримати свідоцтво про народження сина українською мовою.
Наступного дня, 29 грудня, сплативши державне мито, ми отримали бажане свідоцтво про народження, де
було зазначено ім’я сина «Аділь-Ґірей».



Таким чином, перешкода до отримання паспорту була усунена й 30 грудня 2011 року син отримав паспорт
громадянина України, де його ім’я записано згідно як з правилами кримськотатарської мови, так й з
українським правописом. Наша «боротьба з вітряками» (як висловилися у республіканському
паспортному відділі) завершилася перемогою закону та здорового глузду.
Ще одним з позитивних результатів цієї боротьби стало те, що група українських та
кримськотатарських філологів об’єдналися під керівництвом професора Ю.Ф. Прадіда,
щоби переробити словник 2000 року та видати сучасний
кримськотатарський словник власних імен та прізвищ, в якому будуть усунені усі попередні
недоліки, для паспортних відділів, відділів РАГС, сільських рад
тощо, аби у подальшому не виникало подібних проблем у громадян України.




[1] § 15. Літера Ґ

Літера ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник),ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик тощо та похідні від них, а також у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь і под.

Примітка. У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренландія й Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар; Гарібальді й Ґарібальді, Гете й Ґете.



  • 1
Дуже цікава історія. Можна привітати з перемогою над системою.

А як ви ставитесь до передачі імені (Giray) українською мової як Ґерай, а не Ґірей? Так, наприклад, передавав родове ім’я кримської ханської династії Грушевський в «Історії України-Руси».

Українська літера «Ґ» як засіб боротьби за кримськота

Приємно дивуєте своєю обізнаністю! Дійсно, родове ім"я наших ханів потрібно писати як у Грушевського. "Ґірей" - це зросійщений варіант, як у Пушкіна. На жаль, серед кримських татар був поширений саме цей не совсім правильний варіант. Зараз наші мовознавці підтримують думку турецьких філологів та істориків, що потрібно писати саме так як у Туреччині - "Ґірай", оскільки розвиток кримськотатарської філології як науки був примусово зупинений на півстоліття, напрацювання знищені. У принципі, обидва варінти є правильними, тому що арабською графікою писалися тільки приголосні.

дуже цікаво!
А чиновництво вірне собі у своїй твердолобості.
А вам треба буде раз за разом нагадувати синові за слідкуванням написання його імені у документах. Бо можуть бути серйозні проблеми з нотаріатом (документи на право власності тощо), у посольствах при виїзді за кордон (якщо там виявиться, що в наданих довідках є відмінності в імені, то у візі буде негайно відмовлено і повторний розгляд затягнеться через більшу прискіпливість повторного вивчення документів)

Українська літера «Ґ» як засіб боротьби за кримськота

Дякую за пораду. Якщо справді, о вже почалося. Синові у ліцеї протягом 2 тижнів не можуть правильно виписати довідку. Це біда зазгальнокримська - рівень володіння українською мовою просто катастрофічний!

  • 1